Мов непогрішна звірена стріла,
сягаєш цілі… Мент – і на півтоні
заплачеш-заридаєш з-під крила
чаїного… І в горі не потонеш.
Із блуду повертаються сини,
неначе діти, повноліття прагнуть…
Хіба тобі забракне глибини,
як освіжиш вуста у спеку спраглими!..
