Не в бога смерті і рабства —
Вірю в одвічне буття
Творчої сили і радості світлої
І що я її паросток,
Листок на гілці, дитя.
Не жадає від мене нічого,
Світлом чарує душу мою,
І тому віддаюся так повно,
Так люблю.
О як оповім мою радість,
Земними словами любов мою.
Світ голубий перед мене.
Серце п’яніє… Пити,
Пити, голубити світ голубий,
Припадати до хвилі життя,
Одриватись, співати,
Співати про світ голубий.
- Наступний вірш → Володимир Свідзінський – Увечері прийду до хати
- Попередній вірш → Євген Маланюк – Істотне
(Оцінок ще немає)