Ой, ти конику,
Милий конику,
Та неси мене,
Та й неси.
Молоді літа
Передзвонюють
Нам підковами
Між роси.
Доки кров у нас —
Найгарячіша,
Доки ми одне —
Ти і я.
Ми здолаємо,
Ми доскачемо,
Не зупинить нас
Течія.
Хочем простору
Безбережного,
Гострить вітер нам
Зір і слух,
Хочем першими,
Тільки ж першими
Відчайдухами
З відчайдух.
Ми здолаємо,
Ми доскачемо.
Може, радість жде
Чи біда…
Бо у юності
Має значення,
Що позаду пил
Осіда.
