Не попрошу синю даль
Звеселить мою печаль.
Не попрошу чорні ночі
Щастя зорями пророчить.
Не покличу навіть друга
У свою невтішну тугу.
Біль зневіри, мрій тепло —
Все моє мені було.
Хтось похвалить,
Хтось осудить.
Не моє — моїм не буде.
- Наступний вірш → Ганна Чубач – Ромашковий сонет
- Попередній вірш → Ганна Чубач – Цей добрий світ
(Оцінок ще немає)