— Чого плачеш? — внука Славку питає Вавило.
— Мене, діду, у долоньку осо укусило.
Воно, діду, такедовге,— показує Славка.—
Трохи жовте, трохи чорне, а в хвості булавка.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Благодушність
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Гроші треба берегти
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)