Летять лісів повітрулі,
Понад полонини,
Глядають золоті ключі,
Срібної краини
Яких, то, вже років пятьсот,
Надармо шукають,
И по горах и по скалах,
За ними блукають.
Вже и замок проминули
Славного Бориса,
А від замку, не далеко
Тече ріка Тиса.
Долетіли, аж до Тиси
Над Тисою стали,
Там русалки веселії
Купатись почали.
Звідають ся повітрулі:
— “Скажіть нам сестриці,
Ци не знаєте за ключі,
Срібної Землиці?
А русалки відповіли:
— “Ключі під водою,
Сюди кинув князь краини
Власною рукою.
Але ключів не здобути,
Кинених у воду,
Поки з мраку не підіймесь
Свідомість народу…
