Леся Українка – Як дитиною, бувало: Вірш

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

“Що, болить?” – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леся Українка – Як дитиною, бувало":

Відгуки до поезії: 1

  1. Олена

    Перед нами постає картина мрій та спогадів. Поет живе красотою природи та звуками, і має велику силу волі. Це посилює наше позитивне сприйняття життєвих історій. Вірш написаний гарно.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Леся Українка – Як дитиною, бувало: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.