Вірші про війну
Вірші про війну – це ліричні вірші, що передають думки та емоції щодо війни. Такі вірші зазвичай відображають жорстокість та біль, що супроводжують війну, вони можуть бути написані як зі сторони військових, так і зі сторони мирних жителів, які потерпають від наслідків війни.
Вірші про війну можуть мати різні формати та стилі – від класичних сонетів до вільного стилю. Вони часто використовують образи та метафори для передачі трагічних наслідків війни, таких як смерть, руйнування та розлука з близькими.
Ці твори є важливим жанром літератури, який відображає важливі історичні події та передає значення пам’яті про трагедії минулого.
|
|
Список віршів:
Коментарі: 3
Додати коментар
Вірші про війну: читати популярні, найкращі вірші поета класика українською мовою про кохання і дружбу, природу і тварин, для дітей та дорослих. Якщо ви не знайшли бажаний вірш, поета або тему, рекомендуємо скористатись пошуком по сайту.
Прекрасна підбірка, ну окрім кількох авторів, котрих я не люблю виключно з політичних мотивів). А так підбірка віршів про війну чудова, особливо поезія Ліни Костенко, котра пройшла крізь віки
Чудові твори. Поезія, яка пронизує до глибини душі! Дякую за підбірку)
Шановна редакціє!
Хотів би запропонувати вашому виданню свої антивоєнні вірші.
З повагою, Юрій ГУНДАРЄВ
КІЛЬКА СЛІВ ПРО СЕБЕ:
Народився 1955 року в грузинському місті Поті.
Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка.
Заслужений журналіст України.
Вірші та проза публікувалися в Україні та за кордоном.
БЕЗЖАЛЬНО
Не бійся ніколи крилатих ракет…
Хай боїться той, хто віддає наказ!
Подивіться уважніше на його портрет:
руки тремтять, мов напав сказ,
очі впали і покотилися по стОлу –
довгому і мертвому, наче мінне поле,
яким він відгородився від живого життя…
Мабуть, сподівався дожити до ста,
а ось чи встигне витратити свої мільярди,
коли вже плачуть за ним гаазькі нари,
а по ночах приходить вісімнадцятирічна Вероніка,
харківська художниця – юна, але вже велика,
яка малювала українських поетів
і яку він безжально спалив ракетою?..
КУЛЬБАБКА
Зруйновано. Знищено. Вбито.
Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
Як вірити вже? Як любити?
Чи чує нас хтось там, на небі?
І вмить припиняє дебати
хлопчик-кульбабка з телеекрану:
«На фронті б‘ється мій батько,
а я маю битися з раком!»
Сльоза застилає очі –
ти мусиш тепер пам‘ятати,
що десь із тобою поруч
б‘ються кульбабка і тато.
ЗАКРИТЕ НЕБО
Сирена…
Спускайся до сховища!
На кухні – термос із кавою,
візьми для душі Андруховича
чи, може, Акутагаву…
А я нагорі залишусь,
закрию молитвою небо,
щоб нам повернути тишу…
Щоб бути знов біля тебе.
ЧАС ЗВІДСИ ЗВАЛИТИ!
У діда питає вояк-окупант,
кров‘ю очі налиті:
– Который час? Вроде всё проспал…
– Час звідси звалити!
ПРОТИСТОЯННЯ
Вони і ми – два континенти:
країна Світла і кривавий Марс…
Отож вони міжконтинентальні ракети
цілять саме в кожного з нас.
Б‘ють по лікарнях, по сонцю, по дітях –
«орєшніками», «шахедами», «кинджалами»,
б‘ють, нібито відморожені бандити,
вночі, підступно, безжально…
Вони і ми – дві різні планети:
країна Світла і кривавий Марс…
Пречиста Діва у червоному небі
сталевим щитом покриває нас.